Столиця пустіє з раптовим приходом весни
Залишилось трохи, а потім гайнути на море
Прокинешся серед ночі на верхній полиці ти
І тоді зрозумієш, що їдеш топити горе.
Столиця чекає на тебе вокзалами та метро
Уночі підмигне вогнями усіх проспектів
Ти відсуваєш шторку: "Чорт, куди мене занесло?"
Подалі від всіх, бо хтось цього захотів.
І вже під ранок замучить жахливо спека,
Дощ за вікном накрапатиме все сильніше
Ти не заснеш, бо на плечах лежатиме небезпека
Потяг набирає швидкості й заколисує все ніжніше.
Зі собою взяла яблуко й два бутерброди,
А краще б теплого чаю та когось під бік
З тієї весни минули роки, утекло багато води,
Але ти й зараз думаєш: "Це точно не мій чоловік?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565231
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.03.2015
автор: Ivanka B.