У німе я сідаю крісло,
в невідомо куди дивлюсь.
Був розгорнутим. Тільки стисло.
Невідомо яким видаюсь.
Із німого я крісла бачу
невідомо чого ковток.
За дверима аж краще наче,
тільки кращий за двері замок.
Неприборкана невідомість.
Через неї - така метушня.
Із нічого - що-небудь. Натомість
інформація - хрест. Без знання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565269
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: Шеркерт