[b]«Ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох»
Л.Костенко[/b]
Весна його родила і забрала…
Крилаті думи сіяла у нім:
То сонцем весняним душа палала,
А то немов рілля , поет чорнів.
Слова його, немов душі скрижалі
Закарбувались в пам’яті століть.
Спочив давно,але живе із нами...
І голос нам кричить із лихоліть…
Пророчими ,батьківськими словами ,
Поет нащадкам осяває шлях,
І серце Прометея завжди з нами,
Бо незгасиме слово у віках.
Пророк ,Предтеча і Кобзар убогий,
Та, якби хто ,його не називав,
Він жив,творив,писав у серці з Богом,
Тому душа здобула П’єдестал.
Вклонюся низько я перед Тобою,
Духовний Батьку,любий мій Тарасе,
Бо Ти й на небі дивишся з любов’ю,
На Матір свою,Україну нашу.
09.03.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565316
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: леся квіт