Дощ старий на п’ятдесятій вулиці
Сотий раз зіллє свою гармонію
Я пишу і серце щулиться –
А капела із природою
Юний листоноша шле послання всім
Але мокнуть вісті непрочитані
Обернувся він разів зо сім
І пішов шляхами битими
У примхливім серці суд йшов за судом:
"Чи обернутись,чи піти до неї...
Місяць з кимось вимикає знов..."
Врешті закрив до неї двері.
І той дощ поспів з душі поцупити
Ні то мрії ні то саундтреки з снів
Чорний в душу вхід у ту ж грозу
Той юнак мені сповна відкрив
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2015
автор: Марибель