Від осені твій поїзд вирушає
й прямує аж до станції Зима
Говориш, що освідчитися маєш,
отій одній, якої ще нема.
І все зовеш. Та голос ріже вітер,
дзвенить у сонну шибку пустота.
Ти ж сам її портрет з мольберта витер —
напише осінь навздогін листа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565409
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: MERIKEYU