Така я дивна й безтолкова,
що і хворію загадково:
до крику – болі, хоч терпляча,
й безсилля – напівдохла кляча.
Два місяці, і все без толку,
шукають... в купі сіна – голку,
і кожен призначає ліки,
від котрих я – напів-каліка.
"Какой-то вирус прицепился,
и нервный узел воспалился."
Десяту тисячу спускаю,
проклятий вірус все шукаю.
Діагноз – ну ні се, ні те!
Гастроскопія, МРТ,
рентген, аналізи, УЗІ –
прекрасні дані геть усі,
хоч в космос запускай... в ракету!
А я... по стінці... з туалету...
Та в цій халепі, котру маю,
я позитиву все шукаю.
Лиш тільки болі мучать гірше –
пишу про них... паскудні ві́рші,
як день безболісно минає –
то друзям оду посилаю,
а ще частенько є потреба
сміятися з самої себе,
то ж вже набрався з кілограм
ядучих, гострих епіграм,
які ховаю, наче клад...
щоб муж не взнав,.. який я гад...
9.03.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565422
Рубрика:
дата надходження 09.03.2015
автор: Світлана Моренець