надто вже, дівчинко, палко тебе кохав: в коси вплітав колискову безжурних трав, кинув на плечі коштовностей світлий дим, вбрав тебе золотом (й шовком своїх надій), вивчив науці любовних шаленств і чар, витравив шкіру вустами у білий кварц, кожен цілунок – у солодко-пряний біль.
я тебе, дівчинко, так чи на те любив, щоби сьогодні віддати і не вважать?
міцно стискаю холодний тонкий кинджал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565432
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: Поляниця