чи то пломінь, чи лід. чи то мертва, чи то жива.
де ти йшла – під ногами займалась суха трава, де ти воду пила – із джерел стала бити кров, а кого цілувала – той носить страшне тавро і не може померти, хоч мріє давно про те.
лиш торкнешся мене – я забуду безкраїй степ і козацькеє військо, де кожен мені – мов брат.
та хто відьму кохає – не має шляхів назад, та хто відьму кохає – по лезу іде чи склу.
ну, то що, моя відьмо?
цілуєш мене?
цілуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565433
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: Поляниця