промивала рани відваром з трав і благала: «тільки не помирай! боронити маєш свій рідний край, тож пручайся, міць у собі знайди!».
тих зусиль ставало йому на вдих
«твоя слава дужче за грім гримить. ти не можеш стратить все в єдну мить» – й на руків'ї шаблі ще силоміць затискала пальці холодних рук.
тих зусиль ставало йому на рух
а дивився в ясних небес пастель – говорила: «вирушиш знов у степ, щоб не тішивсь ворог твій через те, що козак преславний навік заснув».
тих зусиль ставало, щоб усміхнувсь
проводжала воїна ранком в путь і казала: «тільки щасливий будь, а сюди, як треба, шляхи забудь» – та дивилась в літню імлисту даль.
тих зусиль ставало, щоб не ридать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565533
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Поляниця