Все, що в мене є моє,
це мої написані слова,
а все інше - чужим є,
чужою є я собі сама
Такою незрозумілою,
такою не такою,
не чорною, не білою,
аж серце б"ється током..
Коли ж це закінчиться?
Коли я зрозумію себе?
Здається, це триватиме вічність,
і не важливо де,
чи в глибокому пеклі,
чи трошки вище небес,
буде світло, а може темно,
ніхто ще звідти не воскрес..
А може так і має бути,
так всі блукають на землі,
люди, це просто люди,
і кожен з них помре, зітліє..
Я часом заздрю тим,
хто правильно себе знайшов,
тим, хто іде до мрії неспинно,
і жаль тих, хто не дійшов..
Все, що в мене є моє,
це мої написані слова,
а все інше - просто так є,
просто так я є собі сама
Просто так проходять дні,
просто так спішать роки,
міняється картинка у вікні,
часом ти сильний, часом слабкий..
Міняються твої думки,
ті, які ти ховаєш у себе в душі,
і ранки вже не такі,
все більше і більше нема куди спішити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565540
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Чеширська