В закапелках землі ще лежали сніги,
Та весна проривалась, мов струмінь,
І вривалась життям, повним сили й снаги,
Новизною бентежила думи.
Фарбувала усе в молоді кольори,
В небі коло ясне малювала,
Що, мов усмішка, щиро світило згори,
Своє світло в серця проливало.
І минала печаль, і минала журба,
Залишившись в зимових альбомах.
Бо у думи прорвалася стрімко весна,
Мов життя повернулось додому.
© Тетяна Гладиш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565662
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: ksanhel