Хочеш прогулятися чорнильною стежиною,
Що, мов курка лапою, о́брази плете?
Так, не помилуєшся нею, як світлиною –
Потай, поміж ду́мками, в душу вона йде.
Недолугим розчерком стелить слово за слово́,
Похапцем, ковтаючи, не без спотикань…
Та за що люблю її – тут не підуть масово,
На багно не витопчуть серця сподівань
Сто разів замараних, двісті десь обведених,
Що папір зґвалтований бозна-як трима.
Хочеш прогулятися ними у сере́дину?
Знай, з шляху́ чорнильного вороття нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565684
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Андрій Майоров