Коли дивлюсь на синець під оком,
То розумію – пісець Росії,
На мене він навіває спокій,
Патріотичний він – жовто-синій.
Його здобув в полум’яній битві,
У боротьбі символ цей здобув я,
Було це так – пиво все допите,
І на екрані з’явився Путін.
За ним Шойгу, на ведмеді скаче,
На рідну неньку він зазіхає,
Собі я кажу – не спи козаче,
Твій час настав, в добру путь, лехаім.
Назад поглянув – та не один я,
Позаду Портніков є Вітася,
Ляшко йому прикриває спину,
Кричить: «Вперед!» , - найгучнішим басом)))
Прийшла підмога, я маць в кишеню,
Візитка з прізвищем – Митрик Ярош,
Немає страху, усе до фені –
Тут сміливішим утричі станеш!
Та й кинувсь в гущу – усіх пистячу,
Всіх москалів к праотцю – в нірвану,
Така у мене славетна вдача…
Та тільки хтось зіштовхнув…з дивана…
Є мозку струс, та під оком синє
Із жовтизною – тримайся «вата»…
Сьогодні вранці візьму я шину,
Майдан фореве, і на Хрещатик!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565708
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.03.2015
автор: Ригайло Вінцеслав