Тримаю лезо без руків’я,
Що ранить лиш мене – сум змий,
Бо Ревність лезу тому і́м’я,
"Самотність" в нього позивний
Цілунки час вбивали довго
Й мене врази́ли іскри ті
Раніш ти мав подобу вовка
Та з серцем чорної вівці
Тепер ти стис її зап'ястя
І диригентом долі став
Мотив підхоплює дзвін щастя
І десь далеко мій оскал
Протест свій висловило серце
Ножі у ньому леза гострять
В ошаленілому слів герці
Останній не за мною постріл
В двох дзеркалах душі твоєї
Навряд чи відіб’юсь ще раз
Я вже мара, а ти за нею,
Мій неприборканий Пегас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2015
автор: Марибель