НАШЕ
Я не Хайям і не Омар, я
теплокровний
Я перепрошую за каламбур, я теж
природний
Хайям - він не вершина східної зорі
Та, мабуть, прихисток десь має
Нагорі
Та ми інакші й нам своє робити
Ми – українці і своїм повинні жити
Зараз – Павличко, Яворівський і
Костенко Ліна
І перед ними ми ще станем на
коліна
Після того, як станем пред тобою
ми, Тарасе
Бо це є наше рідне, саме це є НАШЕ
У цьому світі і на цій Землі ми –
нація, ми автохтони
І ми своє ще скажемо, ще рано бити
в дзвони
І маю я, чомусь, сумне передчуття:
Усе, що зверху йде, я напишу і
відійду у небуття
Не хочу бути я, мов та Кассандра
Й не хочу полинати в колір чорних
мандрів
Я світло бачу лиш для України
Й у світлі тім щасливих внука й
сина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565753
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Любомир Гардецький