[color="#1d10cf"][b][i]Ти волошковим полем, в далині
В думках моїх, в моєму сні
Завжди з’являєшся мені
Такою я тебе й люблю
Немовби небо,
що зійшло на землю
З тобою в двох у цілім світі
Ми забуваєм все на світі
Немов лежим в безкраїм полі
в духмяних травах і на волі
і все запитуємо в долі,
чи бути разом нам з стобою?
Хмаринки в небі все пливуть
І прохолоду нам несуть
Та все шепочуть: бути...буть
Пташки у лузі заспівали
Нам насолоду дарували
Немов підтверджуючи суть
Що бути разом, буть і буть
Що не розлучить нас ніщо
Не помішає нам ніхто
Тому, що в нашої любові
Безмежне поле волошкове
Тому, що любим раз, один
Безмежно, й тільки назавжди
М.К.
[/i][/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2015
автор: Микола Карпець))