Кохання вже забути треба!
Біль не стихає ні на мить.
Та крила тягнуть, просто, в небо!
Я полетіла... Хай болить.
Зігріє сонячне проміння…
На долю гляну з-під небес.
Вона, як скеля. Твердь незмінна.
Співає про одне і те ж…
Загою рану… й знову ріжу.
- Та хоч би знати, як там ти?!
Новину хочу чути свіжу
Про всі твої нові світи.
Нехай обніме міцно щастя
Та душу Янгол береже!
І поряд буде… ніжність… ласка.
А я… як-небудь. Хай там вже.
11.03.2015 р.
Фото з інету.
Желаю счастья.
Любовь давно забыть мне нужно.
Затихла боль, хотя б на миг!
А крылья тянут в небо дружно…
Я полетела... Пусть болит.
Согреет солнышко лучами.
Пойму судьбу из-под небес.
Она засыпана камнями.
На сердце шов… От них порез.
Затихнет рана… Снова рвется.
- Хотя бы знать, ну, как там ты?!
Лишь потому сердечко бьется…
Хочу познать твои миры.
Пусть милый мой обнимет счастье!
Пусть Ангел душу бережет…
И с ним по жизни… нежность… ласка.
А я… уж как-нибудь уже.
11.03.2015 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2015
автор: Любов Вишневецька