Ненько рідна, ненько люба,
Чом ти сльози ллєш, голубо?
Чом так тужиш і зітхаєш
Та синочків виглядаєш?
Йдуть синочки на війноньку
Полягти за неньку, доньку,
Вороженька зупинити,
Вороженько - то брат рідний...
Із колиски вийшли разом,
Та заслаб він на заразу,
На бездушність, брехні, гроші...
Що ж ти чиниш нам, хороший?
Чи не можна в мирі жити,
Діточок своїх ростити
І пісні разом співати?
Рано всім нам йти ще спати.
Зупинися, рідний брате,
Пошкодуй стареньку неньку,
Бо за все прийде заплата,
Бійся Господа, дурненький.
Плаче гірко наша ненька,
Помирімося, братеньку.
11 березня 2015
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2015
автор: палома