Я В ТИШІ, ЯК У ХРАМІ

     
Я  не  твоя.  Давно  живу  в  астралі
і  добре  там  мені  серед  зірок.
Немає    сліз,    немає  там  печалі,
немає  там  сполоханих  думок.

Не  клич.  Сама  не  знаю,  де  я.
Із  орхідей  плету  собі  вінки.
І  Шехрезада  гарна,  як  лілея
Розповідає  ввечері  казки.

Ти  не  шукай.  Не  зви.  Даремно.
Пізнала  щастя  перший  раз  в  житті.
В  твоїм  палаці  було  мені  темно,
Там  лиш  співалися  сумні  пісні.

І  не  сумуй.  Я  в  тиші,  як  у  Храмі,
Де  слово  оживає.  І  –  живе.
І  мої  думи    тут  стають  віршами…
Я  утекла,  аби  знайти  себе.
Оксана  Максимишин-Корабель
11  березня  2015  р.
Лісабон

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565864
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: ОксМаксКорабель