Кохання наше відстань поглинає,
Нектар збирає з нього, мов бджола.
Тепла руки рука не відчуває,
Лягає туга в борозну чола.
За обрій сонце голову сховало.
У душу сірість вужиком повзе.
Та серце мушлю поштовхом прорвало,
Воно зачуло пахощі бізе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)