Моє життя – мій вутлий човен,
Якими водами тебе носило?
Чи був пустий, чи був ти повен?
Сказать не можу вже, безсила
Розбилась об скелястий берег
Суворої байдужості буття,
Твого німого не кохання,
Від розпачу і каяття,
Від вічного тебе чекання,
Від болю, що полонить душу,
Коли охоплює самотність,
Від всього, що робити мушу,
Коли приходить незворотність…
Без сил, розпластана на скелях,
Беззахисна перед тобою,
Зцілилася б в твоїх променях
Живою сповнених любов”ю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: kostyanika