Обшарпаний дощ метушиться, гнаний вітрами.
Стікає поволи з чола, зі щоки, зі стіни.
Зітхає словами нечутно десь під ногами
Втікає від неба. Змиває набряклі сліди.
Лежить собі дощ у вибоїнах хворого тіла.
Мовчить і віршує про втрати, про вЕсну, про мир
Лелека тремтить,на вітрі обтрушує крила.
Бубнявіє світ над алеями свіжих могил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566107
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Оля Бреславська