І кожного з нас викидали на смітник
Топтали наче квіти в чистім полі,
Бруднили душу наче чагарник,
А серце прагнуло крізь терни відшукати зорі.
І кожен бачив як душа горить
Яскравим і далеко непростим багаттям,
Як у очах спалахували вмить
Маленькі відблиски промінчиків кохання.
І кожен знав, те, як воно болить,
Коли один хтось просто не кохає,
До цього не готовий ти зазделегідь,
Бо не зародиш почуття яких немає.
А згодом, просто сил піти
Знайти потрібно десь в собі глибоко,
Щоб ні себе не мучити ні тих,
Хто просто в когось іншого закоханий.
18.07.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566131
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Цілковито незалежна