Мовчи вже, мовчи! Тобі більше ніхто не повірить…
І останній твій слід буде сто́птано з брудом ногами.
Може десь в глибині ти живий відчайдушний лірик,
Але ззовні – байдужий і мертвий, неначе камінь.
Мовчи вже, мовчи! Що сказано – того досить!
Вже твій голос баси́стий не буде нічого варт…
У млявій тіня́вості слів пролетить безголосся,
На підлогу жбурляючи купу про́грашних карт.
Мовчи вже, мовчи! Не сорочка, на жаль, наша пам’ять,
Яку можна златати, діставши слова із дір.
Заблукай у безмо́в’ї, зітри гамірли́ві грані,
І нехай кожен вчинок пройде мій суворий відбір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566184
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Юлія Кириленко