У мене поетична кухня
така, що й босим підійде.
Іду далеко у майбутнє
ще не існуюче ніде.
А у дорозі веселіше.
Я не жалію черевик
і на ходу фіксую вірші
у електронний записник.
Іду широкими полями.
Несу багаж своїх років.
Я ще радію, що думками
ширяю далі цих полів.
Весна, якої не бувало.
Думками лину у блакить
і натискаю що попало,
і ...витираю все за мить.
У очі кліпає наївна
і непроглядна пелена.
І за думками марно лине
у небуття моя вина.
І поки почесті Сізіфу
гамує усмішки печаль,
я віддаю належне міфу,
що попливе у синю даль.
Шукаю слово гонорове
або замінюю його
і компенсую загадкову
утрату видуманого.
Якби мої літа у мене
не крали ще й мої роки,
не написав би я напевне
наприкінці і ці рядки:
[i]у човнику зорі світання
у задзеркалля попливу,
аби не знати, чи живу,
чи може
все це,
на прощання,
моє побачення останнє
із інтермецо наяву.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566188
Рубрика:
дата надходження 12.03.2015
автор: I.Teрен