Яка чудова наша мова
Дзюрчить та ллється мов струмок
На рідній мові колискова
Тихенько плине до зірок
Моя чарівна Україна
Небес безмежная блакить
Для мене рідна - ти єдина
Та серце крається, болить
За твою долю, Україна
Війною спалені лани
За Схід, що майже весь в руїнах
Життя, що віддають сини
Та сподіваюсь, скоро минуть
Рани кривавої війни
Не знаю скільки часу сплине
Коли загояться вони…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566250
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: Kонвалия