Яром, понад річкою,
Крутою стежиною,
Я іду з Марічкою,
Що стане дружиною.
Ой, Марічко мила,
Нехай тобі грець:
Скільки ж ти розбила
Козацьких сердець?
Нехай за тобою
Сохнуть парубки,
А ми - під вербою,
Наче голубки.
Я тебе безмежно
І щиро люблю,
Й до ніг обережно
Небо прихилю.
На руках чарівну
Й молоду красу -
Дівчину-царівну
В казку понесу...
І на заздрість людям
Все своє життя
Ми щасливі будем -
Аж до забуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566263
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: Леонід Федорів