Привіт, я зовсім не скучаю,
вже більше не болить,
а ти ні каплі совісті не витрачаєш,
мене ще переслідує та мить,
коли ти мене кохаєш..
Тривожать минулого думки,
і я впевнена, ти знаєш,
згадуєш про мене, в потайки,
і можливо, все ще чекаєш..
Ні, не правда це,
не правда, все зникає,
тим більше нелюбов і все,
і все мене, як током, пробиває,
все розтануло у дим,
сигарет, які ти куриш,
Вінстон, ти у попельничку гасив,
я памятаю, чуєш?
Я памятаю твою кімнату,
памятаю стіни..
Ми того були варті,
щоб один об одного загорітись..
Ми були однакові,
однакові по думках,
та це не стало знаковим,
а лиш темою у плітках..
Чому я пішла?
Чому зіграла так скандально?
Знаєш, я просто знайшла,
знайшла в тобі те,
що все життя шукала..
Я побоялась відвертості,
мене лякає моя гордість,
хоча ми і так смертні усі,
однак не в тому наша схожість..
Ти впевнений, я здогадуюсь,
що я тебе не любила,
але я любила, а решта - вся моя банальність,
яка потім об камінь розбилась..
Знаєш, мені нізким так не було,
як з тобою в ті хвилини,
нізким більше ранок не розбудить,
так, як з тобою дзвонив будильник..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566303
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: Чеширська