Летять птахи й миттєвості летять за ними в слід,
Торкаючись у спогадах небесних порівнянь,
Кружляють звуки долі, наче вічний сателіт,
І падають, розбившись об самотню твердь бажань,
Не вічний ти, та вічне те безсмертне почуття,
Яке ти присоромлено ховаєш від людей,
Щоб знати світ без комплексів нам мало і життя,
Яке могло б вміститися у повний літній день,
Горить душа ліхтариком в нічний забутий час,
З коротким замиканням на прострацію і сон,
Ми істину шукаємо у присмаці образ,
Та завжди віднаходимо у світлі сивих скронь,
Життя - це авантюра з страхуванням від порад,
Сліпим тунельним поглядом вдивляючись в кінець,
Для нас здоров'я міряють у тисячі карат,
Щоб потім переплавити у сплющений свинець,
Знайшовши паралельність між реальністю і сном,
Лежить містком дитинство і п'янить солодкий плід,
Коли себе побачиш знову розміром в мікрон,
Ти знайдеш свій єдиний і давно знайомий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566398
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: VDMK