Нанизуючи
Всі ці думки, моє слово перестало жити
Весь життєвий клопіт
Зосередився в думках
Я думав, що всі ваші очі знають відповідь
А виявилось, що все інакше
Коли скажуть, тоді говорите
Коли скажуть, тоді плачете
Коли скажуть, тоді робите розумні очі
Нанизуючи
Останню думку
Я зупинився на мить
А чи варто взагалі думати?
Час невблаганно кривдить молодість
Перевертає юність, розбиває зрілість
Опершись на холодне підвіконня
Очі вдивлялись у горизонт
Думка залишалась ще живою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566711
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: Олександр Запп