Надію кличуть небеса
в неволі лишень небо їй і сниться,
за гратами вона недоїда,
у сні вона літає мов жар-птиця.
Реве і стогне в клітці
вольная душа
і хоче волі і життя,
і хоче небом вільно жити
і хоче крила й каяття,
за що полон? Неволя не життя.
За мужність полонянкою ти стала
і силу духу ворогу демонструвала
Вісімдесят ти днів голодувала
Як тіло уже зовсім зголодало
ти вирішила жить -не умирать!
Над Україною новая зірка стала,
то зірочка Надії,Віри і тепла
На небесах весело стало
і буде Воля і Надія буде
І буде кращеє життя,
чого хотіли на Майдані
То зірка новая Надія
Надія нам на майбуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566803
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.03.2015
автор: Ігор Козак