Скажу правду, як умію
Бо лукавити не вмію.
Хоч літа довгі я прожив,
Та багатства не нажив.
Я про це і не жалію,
А про славу і не мрію.
Щоб загоїть якось душу
Вам відкритися я мушу,
Таке зробити зізнання,
Що про народне визнання
Давно чекаю навмання.
На кістки свої старечі,
На засохлі свої плечі
Не прикладаю примочки,
Бо вірші – мої синочки
Для нікчемного каліки,
То найкращі в світі ліки.
Є ще в світі лицеміри,
Що піаряться без міри.
Їм би гроші, їм би славу.
Продати навіть державу
Вони здатні до кінця,
Щоб напхати гаманця.
Хай живуть мої рядочки,
То вірші – мої синочки,
Повні лірики пісні,
Вони мріями рясні.
Я ліричну свою книжку
Не міняю на зберкнижку.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566828
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Омелян Курта