Ніхто так не вміє чекати,
Ніхто не зуміє й не вмів.
Як діток своїх рідна мати,
Коханих дочОк і синів.
Ніхто так не вміє чекати,
Молитви складаючи Богу.
З надією в серці благати,
Щоб діткам послав допомогу.
Ніхто так не вміє чекати,
Дітей, що в світах заблукали.
Все ходить на шлях виглядати,
Пташат, що дорослими стали.
Ніхто так не вміє чекати,
В сльозах, утопивши тривогу.
Як згорблена, сивенька мати,
Що хрестить в слід дітям дорогу.
Ніхто так не вміє чекати,
Коли вже і друзі не ждуть.
Одна лиш чекатиме мати,
Бо в тому життя її суть.
Ніхто так не вміє чекати,
В хустину, сховавши зітхання.
Як рідна для кожного мати.
Свята у своєму чеканні.
Т. Семенченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566854
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Тетяна Семенченко