Навіщо долю проклинати,
У відчай падати без сил?
Твоє ниття і бездіяльність
Її покрили, наче пил.
Чого чекати склавши руки -
У темряві вивчати тінь?
Образа, злість, розчарування
Лише наповнять спраглу лінь.
Не доля нами управляє,
Не їй рішати все за нас,
То ми цю долю обираєм,
І ми даємо їй наказ.
Не треба долю проклинати
Чи десь шукати у піснях,
І духом падати не треба,
Бо доля лиш в твоїх руках.
Вона одвічно справедлива,
І не кажи, що це не так,
Від тебе повністю залежить,
Якою бути їй на смак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566959
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Bogdan Brezden