1
Я не хочу тебе більше чути,
Твоя шабля - дарунок дурному.
Вирву ноги тобі я із дупи,
І котись колобком ти додому.
2
У степу вже смердить перегноєм,
Віра братиків твоїх у Бога.
Був ти всюди гонимим ізгоєм.
Най ся всере на тебе корова.
3
Я не хочу тебе більше знати,
Твоє місце в московській стодолі.
Там чекають твої тато й мати,
Юшку хлещуть з гнилої квасолі.
4
Твоя квітка - бур’ян біля плоту,
Вужем в’ється в пекучій кропиві.
Карлик славить здурнілу голоту,
Б’ють в куранти попи там брехливі.
5
Я не буду тебе убивати…
В господарстві потрібна худоба.
Будеш поле в упряжці орати,
Як-то кажуть, до самого гробу.
6
Ось такі ці козацькі розваги.
Вони землю сльозами напоять.
Зійде мій колосочок відваги,
А тебе...тихо-тайно схоронять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567118
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Валерій Хлонь