Свято Перуна.
Великий біль у серці і сором за народ український перед Богом Всевишнім я пережила, коли подивилась освячення дерев’яного стовпа – кумира бога Перуна, перед яким кланялись українці і називали стовпа спасителем. Який сором! А ймення Яхве, Всевишнього Бога обливали брудом на своєму сайті, божка називали Творцем. Сором нам, Українці! Не боріться з Богом Всевишнім, бо пропадемо, як руді миші, у вогні озера вогняного з усіма богами і божками, як загинули єгиптяни, тримаючи своїх богів за пазухою – впали разом і не встали! Їх покрила хвиля. З іменем якого Бога ти, Україно, відправляла дітей на війну? В ім’я Перуна, Молоха чи Коло, чи Велеса-бика, чи Тертуліанового бога ти благала, а Того, Одного-Єдиного, який спасає і рятує, дає життя і дихання усім, хто ходить під небом, ганьбила. Твої боги повертали тобі трупи твоїх дітей і калік. Біймося ображати, так Того, Хто все і у всьому, сховаймося під покровом Вседержителя,
Віддаймо серця Господу Ісусу, щоб не пропасти, а бути з Ним у вічності. Хто може обвинуватити Його в чомусь? Він нічого не робить таємно! У Слові Своєму, у Біблії попереджує всіх: вийди і відділись від усього , що не Його, бо лиш у Нього спасіння, мир і любов. Людина сама робить вибір, а вину складає на Господа, і, нещасна, не знає, що слово то – насіння. І родить воно в 30 - 40 – 100 разів більше і тепер, і до третього, і четвертого роду в прийдешніх поколіннях. Написано, що проклятий той, хто зневажає Творця, – це третя заповідь. Не жалієте теперішнє, блудите з богами, накликаєте біду на Україну. Чому я це пишу? Бо болить мене серце за Україну і за українців, за їх сьогоднішнє і майбутнє, бо це майбутнє наших дітей і онуків.
Хто може поборотись з Господом Богом і перемогти?
Блуд.
Нова з’явилась Єзавель,
І правду Божу обплювала,
Співала Молоху пісень,
І через вогнище стрибала.
Слуга диявола – і блуд
Так щедро знову сіє!
Осліп. Кидає Бога люд –
Облизує стовпа, радіє.
Збезчестили Ісуса Кров,
В шаленім танці потоптали.
Ім’я Господнє і любов
Смердючим брудом поливали.
А що ти скажеш, як прийдеш,
Народе мій, на Божий суд?
Що ж ти на захист принесеш?
Чим оправдаєш блуд?
Невже?
Рідна матінко, Єдина,
Сум побирає.
Та невже ж моя Вкраїна
Над вогнем стрибає,
Закликає громовиці,
Ідолів шанує
І у прибраній світлиці
Бовванів цілує.
2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567123
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Тріумф