Вона чомусь часто зустрічала "не тих" чоловіків. Хоча кожного з них вважала саме "тим": останнім, єдиним, вічним. Кожному такому хотіла віддати світ, народити сина і провести залишки спокійного мирського життя. Самовіддано і самонадіяно пробувала створити навколо неї і "того"- комфорт, затишок, злагоду. І кожна невдача не вибивала її з колії, а навпаки, пробуджувала в ній активацію запасних резервів дії. І вона йшла проти вітру, але точно ніколи не могла б стояти на місці.
Після кожного з "тих" чоловіків, особливо коли вона розуміла, що він таки був "не тим", вона на деякий час ставала жорстокою і цинічною стервою. Замикала в собі хороше і частіше дряпала, ніж пестила. Кожного разу, худішала на декілька кіло і активно качала прес.
Може колись вона зустріне саме Того. Без лапок і прихованого значення. Але чи зможе вона зрозуміти, що це таки Той, після стількох промахів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567130
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Катерина Пташка