Птахо-весно
Рідна ластівко, птахо весняна
Принеси світу радісну вість:
Що ординського хижого хана
Зашморгнула загарбницька злість.
Що він лопнув, напившись кровини,
І бовваном лежить під щитом,
Бог молитву почув з України
Й указав на вампіра перстом.
Відступила безбожна орава,
Що вчиняла набіги віки…
Скільки згинуло нас за державу?
Хто полічить?! Які мудрики?!
Скільки пролито сліз? Скільки крові?
Є мірило для міри цих бід?!
День-у-день нас довбли двоголові,
Без просвіти, чотириста літ.
Нас карали, а ми оживали,
Паростились з козацьких могил,
Зі свободи ми мрії черпали,
Тамували роз'ятрену біль…
Птахо-весно, вертайся додому,
Принеси довгожданий покій,
Аби вись лиш гурчала від грому
Та вдавивсь ненажерливий змій.
16 березня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567166
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Микола Паламарчук