Спокійно дивлячись у далечінь,
шукаю відповіді на питання.
Чому не маю на майбутнє я видінь?
Чому я є слугою існування?́
Тривожать душу нерішучість слів і дій,
які вирують в голові невпинно.
Вони говорять: Не потрібно! Стій!
І в ту ж секунду: Спробуй, це безцінно.
Боюсь відносин? Так! Брехати я не буду,
і завжди осторонь тримався почуттів.
Я цим твою довіру не здобуду,
але й не заслуговую протестів.
Це все звучить не зрозуміло, дивно.
Дарма про це пишу тобі,
але лягають рими на папір нестримно.
Не хочеться тримати їх в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567207
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Kostya Tkachenko