Під Новий рік.
Василь Вількозукра
В зимову , похмуру і темною ніч.
В хатинці , що дихала майже на ладан.
Закутавшись в ковдру , залізши на піч.
Сиділи удвох . Старенький дідусь а поруч і баба.
« - Новий рік вже на носі . Чого ти сидиш ?»
Стара діда в боки ліктем штовхає .
« - Надувся , як сич . То сопеш , а то спиш ,
А в хаті ялинки – красуні немає .»
Негода на вулиці , сніг і пороша
Засипало все аж під самою стріху.
Яка б не була погода хороша
Пішов дід у ліс , бабусі на втіху.
Довгенько ходив , годин через п’ять .
Дванадцять часи ще не встигли пробити.
В кутку вже ялинка й санчата стоять .
Бабуня й сто грам діду встигла налити.
Тепер в тому домі , як в царській палаті
І радісний сміх й жартівливі слова.
І тепло , і весело стало в тій хаті .
Ялику дідусь порубав на дрова.
Грудень 2007 р.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567232
Рубрика: Гумореска
дата надходження 17.03.2015
автор: Вількозукра