Пролiтають голубi вагони,
Сонце розбиває сіре скло.
Очі твої тихі й бездонні,
Ось і все,що в нас тоді було.
Плач перону. Пам'ять мов примара.
Я тебе не можу відпустить!
Час наклав на мене чари.
Цілий потяг пролетів,як мить.
На вокзалі бачаться востанне,
І простягнеться твоя рука...
Прощавайте.Прощавайте мила панно.
Товариська біль гаряча й легка.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567257
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Олександра Воротiлова