Це весна Коцюбинського,
Це осінь" Цвіту яблуні"-
Коротке літо " Intermezzo ".
Життя треба любити:
Його треба плекати,як пісню,
Відчувати на дотик,пробувати на смак
І цінувати,як диво.
Бо раптом це лише прелюдія,
Бо раптом це лише увертюра?
А яким тоді буде " меццо" і "форте"?
Якщо навіть зараз під час війни
Усмішка осявається на дівочих устах,
Птахи співають пірнаючи в синє небо,
А діти підростають, тримаючи склепіння страхів
На плечах,немов Атланти.
Яким тоді буде "меццо" і "форте",
Тим паче зараз коли напівживі і змучені
З добряче потертими шевронами душ
І передчасно посивілими очима
Чоловіки нарешті повертаються додому
Маючи право на пам*ять і втому
На прогресуючі утрати
І проникаючі фантоми
Господні діти таки приходять
до вогнищ своїх осель.
Повертаються усі ключники і брамники,
Усі митарі і митники-
Добровільно хрещені янголи
Невтомні вартові
Цієї вкрай розхристаної і розхитаної землі
Териконів і хресних доріг.
Всі дроги ведуть до Вітчизни,
Незважаючи на війну і всупереч їй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567308
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Той,що воює з вітряками