За картиною Дуй Гуна
Він чергував тієї ночі,
Віддавши крилам телефон,
Аби могли усі охочі
Гукнути в серця мікрофон.
Пальто, великі черевики
І чудернацький капелюх…
Він з неба поспішав на виклик –
У край недолі та розрух.
Здававсь кумедним перехожим
Із парасолькою в руці
Звичайний янгол, що не може
Візит відкласти, бо дощить…
Намокли крила янголині…
І по калюжах сум пливе…
А він… крізь прірву… неупинно…
Виводить душі… на сухе…
Лікує рани, кров спиняє
Цілющим зіллям молитов…
Кумедний янгол, що не знає
Стежок до темряви відмов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567365
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: ptaha