Звичайно, жаль…

Я  все  про  тебе  любий  друже,  зрозуміла.
До  праці  руки,  а  душа  плекає  лінь.
Ти  не  з  отих,  котрі  в  польоті  палять  крила.
Коли  горить  довкола  -  вибираєш  тінь.

Ну,  що  ж,  нічого  з  цим,  мабуть,  уже  не  вдієш.
Вогонь  загасне  сам,  прийде  колись  ця  мить.
Звичайно,  жаль,  коли  надію  ти  лелієш,  
Але  з  вітрами  її  мусиш  відпустить….

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567654
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)