Б’ється думка, зіткана з бажань,
таких шоколадно-карамельних
та натикається на бар’єр обставин,
чужою рукою розставлений,
де ми - пішаки на дошці шахматній,
де лиш два кольори: чорний і білий,
а проміж ними інші - в душі:
стиснуті, задавлені, защемлені і крихкі,
мов весняні, молоді, тендітні пагінці,
які тягнуться до сонця, до тепла
та зрадливе воно, з вітром морозним,
що рекошетить їх, а вони уперто
шукають виходу, щоб жити і нести в собі,
з глибини серця збурену,
на поверхню підняту,
чисту і тому вразливу, любов
та огортати нею світ на почуття змілілий
і бути отим висотним маяком,
котрий освітлює шлях кораблям,
що навпомацки шукають пристань
у штормову непогоду та у чорноті ночі.
18.03.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2015
автор: Валентина Ланевич