Я так жалкую, Божий дар,
А може просто моя мрія,
Прийшли запіздно, я- ПОЕТ!
Війною створена стихія.
Не має сенсу вчити ЯМБ,
ХОРЕЙ по дружньому стискати.
Я просто так пишу все те,
Що серце мусить відчувати.
Хтось надиктовує слова,
Складає риму з них до рими
А я слухняний секретар
Готовий все писать за ними.
Мій олівець і ноутбук
Завжди підняті по тривозі
Я встигну записати все
І це оцінять по заслузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567827
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2015
автор: denyk