дні пливуть, наче тіні круків,
і лине крик їх в порожнечу неба...
гострим дзьобом роздирають тіло очі аж до білої душі.
свербить язик і б’є по стінці черепного дзвону:
я не існую, щоб з’їдять щоденно
кілограма півтора духовного лайна
круків, що б’ються за шматок пластмасової плоті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567865
Рубрика: Верлібр
дата надходження 19.03.2015
автор: В’ячеслав Прун