Душа змикається в клубочок,
Безперестанку пропікає мою суть.
А ти плетеш для себе радісний віночок ,
Смієшся до людей. що йдуть.
Для мене була ти ідеалом,
Про твою душу я складав вірші.
Та в результаті проколов свою кинджалом ,
Думки й слова тепер німі.
Я дуже прошу, стань ніким,
Або поїдь кудись далеко звідси.
Тепер ти мариш тільки ним,
А я - ніхто, на компасі зламались стрілки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567898
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2015
автор: Тринадцятий невдаха