Я люблю тебе, моя примаро.
Цю любов так просто не забуть,
Ті дрібні частки, що стали жаром,
Цю складну у невідомість путь.
І пощо питати маю когось,
Чи тебе тримати у душі?
Все в оце життя іде для чогось.
Може, щоб лишитись у вірші.
Кавою гіркою я спиваю
Ранок – ще один. А ти п’єш чай?
День тобою я розпочинаю.
Ну, а ти..., сказав уже: «Прощай!»?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)