Ти вже тут, наша люба омріяна Весно...
Глянь: земля - мов розплющила очі,
Ріки, гори, озера, поля - все воскресло!
Всюди барви рясніють урочі.
Але що нам та дивна краса?.. Що нам квіти?
Кожна з них із багряним відтінком.
Милуватись як нам, скажи? Як радіти,
Коли небо смутне над зарінком?...
Віддали ми б усю цю палітру дібров,
Весь весняний зелений розмай,
Щоб стежки і дороги не мила нам кров,
Щоби мир повернувся в наш край!
Коли сповниться мрія і згине війна,-
Будуть проліски нас потішати.
Та наразі із присмаком туги весна,
І в тернині, на жаль, її шати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568054
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2015
автор: Богданочка